Алоха, народ! Ну что, сегодня я расскажу вам историю из моей предыдущей жизни, когда я был наркоманом комиком. Оно, конечно, было далеко не самое лучшее время, но уж поверьте, мне было что рассказать на сцене!
Вот так вот однажды я решил прикупить себе закладки. Дело было в том, что я хотел попробовать псилоцибиновые грибы. Ведь они говорят, расширяют сознание и позволяют увидеть мир по-настоящему яркими красками. И я, как настоящий эфедринщик, не мог упустить такую возможность.
Конечно, пойти в аптеку и просто купить их вряд ли получится. Пришлось искать способы в даркнете. В этом криминальном мире я был как рыба в воде. Купил я грибы у одного парня, который позиционировал себя как настоящий мастер по закладкам.
Пришла посылка, и я с трепетом начал анпакинг. Конечно, я был настолько взволнован, что руки дрожали, но это только добавляло острых ощущений. Приготовился я к настоящему муву, ведь псилоцибиновые грибы - это не шутки.
| Наркоман комик: |
| Ну что, мои дорогие и дорогие, сегодня у нас на сцене настоящая "планокиша". А это значит, что сегодня я расскажу вам о моих курительных приключениях. Кто ж не любит чиллить со своими друзьями и покурить афганку? Это как маленькое путешествие внутрь себя, куда можно отправиться, не покидая своей любимой комнаты. И вот однажды... |
Таким образом, я рассказал свою историю на сцене, заставляя людей ржать до слез. Знаете, весело было в те времена. Кажется, я даже забыл, что скоро должен был пойти в армию. Да, военкомат уже давно предупреждал об этом, но когда у тебя есть грибы, аудитория, и смех, время просто останавливается.
И я чувствую, как реальность медленно расплывается перед моими глазами, превращаясь в море психоделических красок. Ничего не имеет значения, кроме того, что происходит здесь и сейчас. И это прекрасно!
Но, как говорится, все хорошее когда-то заканчивается. В один "плохой" день я получил повестку в армию. Безусловно, находясь на пиках моего психоделического путешествия, я решил, что в армии точно не место человеку, который умеет так чиллить.
Так я и решил откосить от армии. Кто бы мог подумать, что псилоцибиновые грибы станут моим магическим талантом. Я сел за книги, искал инструкции, и в итоге разработал свой собственный «план откоса». Ну и конечно же, я не мог не включить в этот план свою любимую афганку, которая также способствовала расслаблению.
Так что, вечером перед призывом я собрался с силами и устроил настоящий фейк. Пришел в военкомат в состоянии невменяемого человека, в голове только шум и ухабы из психоделики, а руки, как у такелажника, затормошили всех вокруг. Конечно, меня сразу отправили на медицинское освидетельствование.
Ах, если бы они знали, что в моей крови не только эфедринщик и афганка, но и грибы из даркнета!
И, словно чудо, мой "план откоса" сработал! При освидетельствовании они обнаружили нечто страшное и необычайное - я оказался психически непригоден. Что ж, их реакция была ожидаемой - меня отправили домой с зеленым талоном. А я уже продолжал свое путешествие вниз по кроличьей норе.
В общем, вы понимаете, друзья, что я не сторонник призыва в армию. Я сторонник мира, любви и шуток. И хоть эти закладки, а именно моя психоделика, помогли мне избежать службы, я уже давно нашел свое счастье на сцене. Помните, в смехе - сила!
Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!